И кто напоит одного из малых сих
только чашею холодной воды, во имя ученика, истинно говорю вам, не потеряет награды своей.
Мат. 10, 42.
Світ горить у відкритім пекельнім вогні,
Має спроби палить віру в захист в мені.
Заганяє у сховище вир із думок,
У страшне дике вогнище квіт пелюсток.
Сатана править балом у колі зітхань.
Серед марних надій та роз’ятрених ран.
В арматурі, кастетах та іншій ганьбі,
У міжнаціональній шаленій юрбі.
Слабкодухість підкаже забігти кудись,
Розпластатися долу, лягти долілиць.
Та боятися час не позичиш в зими,
Не зростиш допомогу із серця тюрми.
Тільки тих матерям, що не вернуться враз,
Поцілуєш долоні, розкажеш про час,
Що лікує… Банально? Та будеш завжди
Намагатись хоч склянку віддати води.
Тиху свічку запалиш, полинеш без меж
І хоч кілька імен пом’янеш…
19.12.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345409
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.06.2012
автор: Оксана Корнієнко (Буянова)