завтра
Сонце зійде,
хоч ніхто вже його
не розбудить…
те, що було – відбуло
і не буде.
такі переміни дрібні –
але незворотні…
непомітно
змінився світ,
коли Сонце сідало
сьогодні.
втрати…
треба лягати спати…
вмовк
вогнекрилий глашатай:
інше Сонце завтра зійде –
і до цього треба звикати.
світає…
як же навчитися,
не журитись за тим, що цвіло й відцвіло,
а втішатися з того,
що Зараз і Тут
зацвітає…
21.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345468
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2012
автор: Валя Савелюк