Мій янголе, напевне, ти просто десь вчишся літати.
Там, де небо достатньо високе, прозоре і сине,
Там, де зорі -- всього лиш зорі...
А не злякані вогники чиїхось вікон,
чи кимось забуті невимкнені вуличні ліхтарі.
А тут-- занадто рано темніє.
Тут так просто. Дощі змішались з туманами.
Тут небо- лиш кроком з вікна - і літаєш.
(але ти це чомусь не знаєш).
Ти, звісно, вчися літати.
По-справжньому. Як янголи. Як птахи.
Ти вчишся правильної постави крила.
Тримати злам крила до кінчика пера.
Затамовувати подих при польоті на наднизьких швидкостях.
вчися добре, мій янголе. я зачекаю.
Вивчай наскладніші шляхи. ті, что ведуть лиш до себе.
Ті, з яких ближче до неба. ті, які неможливі.
вчися найкраще, мій янголе.
ти ж будеш моїм вчителем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3457
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.03.2005
автор: Инна Волошина