Не в дзеркало дивлюся – в твої очі,
Лиш в них я вірю, бачу в них життя.
І в них я хочу бачити пророчий,
Віщунський вплив на наші почуття.
Я знаю, що знайду себе в відмові
Від себе, а знайду себе в тобі.
В твоїх очах горить вогонь любові.
Лиш там, де є вона, мій справжній дім.
Я не прошу її, не вимагаю.
Вона живе – у квітах, у дощі,
Чи ніжною берізкою у гаю.
Вона – живе. І в серці. І в душі.
Життя не запитає, що ми вчили.
Запитує, чи вивчили, аби
Любов жила. Люби, і в цьому сила,-
Не намагайся зрозуміти, а люби.
Коли ми відчуваєм вітер зміни,
Будуймо млин. Удвох. Я й ти. Разом.
Не зводити від вітру міцні стіни,
Бо він розбудить те, що було сном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345728
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2012
автор: Ліоліна