Злободенне життя переносить у сни загадкові,
Відкриває думки і породжує інше буття.
Я в ковчезі пливу, так боюсь заблудитися знову,
Чую голос прокляття, а в мене в душі каяття.
Я на сповідь життя поведу в полотняній сорочці,
Повитягує з серця гріховні осколки душа.
В посмугованім дні я у пекла знаходжуся точці,
Ну а райського саду до цих пір у снах не знайшла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345792
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2012
автор: Тамара Васильєва