веду рахунок і кличу себе до тями,
часом скаржусь назвами міст, кілометрами,
грію поличку чужими листами і светрами
і все не наважусь сказати мамі.
твій дім впадає в в"язку летаргію,
ти кажеш, що я не вмію брехати,
та все попереду.
я на пательню плачу олією,
лишаю сніданок і йду у середу.
та чомусь нам на долю одні понеділки...
мені майже гірко,
твій дім лаїть невпинно
навіть коли за спиною ховаєш зірку
і кажеш, що зовсім я ще дитина.
гойдаєш мою колиску,
казки-снодійне
і якось беззахисність тане,-
до втечі млосно.
і стигла ожина з малюнків сина
нагадує гостро:
"ти вже доросла"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345855
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2012
автор: Biryuza