-О, знову Він пішов! І чого він лазить?
-А хто їх зрозуміє, тих психів. Он Василівна живе біля Нього, то каже, що майже кожну ніч, якесь бормотання від Нього чути. Він, що не спить?
-Він в день нап’ється і спить.
-За що, цікаво, Він п’є і взагалі, що їсть?
-Ну, напевно, пенсію якусь має по інвалідній голові. Тут недавно сказав мені, що Він поет, уявляєте?!
-А я взагалі не знаю навіщо таких з дурдому випускати…
-Ну чому, Він нікому не заважає…
“Сьогодні знову прилітали Ангели. Ошатні, білі, райдужні, веселі одежі на них були… І радість моя прибула з ними. Та один, красивий поміж гарними, смуток свій прикрив долонями на серці. І запитав я:”Чому сум в очах Твоїх чудових відчуваю я, і руки Твої коло серця?” Знітився Ангел, відійшов тай заплакав. Жаль переповнила мене і я вирішив поділитись своєю радістю з ним, та мовили Ангели:”Ні. Це ми тобі принесли, нам заборонено. А ти пий і читай, нам хочеться послухати!”
І я почав читати. Поема невелика, не зовсім довершена, але їм сподобалась. Сердечно прощались, відлітаючи, та з собою поки не взяли…”
-Знову були у людському світі?!
-Так. Сумно там і страшно.
-Чого ж ви туди літаєте?
-Заради Нього! Він такий чудовий! І один проти всього світу! Чому Ти Його не захистиш??!
-Заради Нього…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345889
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2012
автор: Adam van der Vollen