В світі слон індійський є.
Мабуть, в Індії живе.
Сам великий, мов гора
Його любить дітвора.
Руки хобот заміняє -
фрукти із дерев зриває.
Може хоботом й трубіти
та фонтаном воду лити.
Мудрий, добрий, сильний звір…
Друже, ти мені повір,
як в саванах він біжить,
то земля навкруг двигтить.
Наче опахала, вуха,
слон у спеку ними дмуха.
Радо людям помагає –
вантажі перетягає.
Любить жити, де тепло,
відрізняє зло й добро.
На сторожі бути звик,
бо назавжди ледь не зник.
Із давен його ганяли,
через бивні убивали.
Та пройшли вже ті часи -
й вихід із біди знайшли.
Про слонів почали дбати,
стали їх охороняти.
Якщо ж більше хочеш знати,
Мусиш книги погортати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345912
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 24.06.2012
автор: палагняк