Донбас не гонить порожняк,
Тож хочу запитати,
Життя, здоров »я у Вас як?
Які у Вас зарплати?
Мабуть в ціні шахтарський труд,
Є ж навіть мільярдери?
Життя покращили вже тут,
Для всіх функціонери?
Зарплата гідна, як для Вас,
Дороги не розбиті,
Повсюди є дешевий газ,
Будинки перекриті?
Тож, по-людськи усі живуть,
Ні диму, ні смороду.
І на природу не плюють,
Вживають чисту воду.
Тому ніколи не збагну,
З потоку всіх подій,
Чекаю з острахом одну,
Що знов відбувся бій!
Бій за вугілля, а в бою
Усе як на війні,
Хтось проливає кров свою,
Життя тут не в ціні…
У шахтах вічно йде війна
Іде смертельний бій.
Життю людському гріш ціна,
Що Вас жене в забій!
Безвихідь, злидні та нужда,
Штовхають у забій,
Крім шахти, горе і біда,
Хіба що на розбій.
Пекельна праця та щодня,
Життя на волоску.
В тривозі і страху рідня,
За гривню в кулаку.
Чому ціна – людське життя,
Вугіллю на гора.
Чому немає каяття –
У влади, а пора…
Бо стільки вже сиріт і вдів,
Страшного болю, сліз,
Що на могилах із хрестів
Вже виріс цілий ліс!
На Вашій праці і смертях
Зростають мільярдери.
Згубили совість, стид і страх,
Жирують мародери.
Вам – жалюгідні копійки,
Собі мільярдні статки.
Бо ж Ви злиденні жебраки,
І рабські в Вас повадки.
Інстинкт збереження життя
І гідність загубили!
У Вас не буде майбуття,
Бо з Вас рабів зробили.
Та скільки треба ще смертей,
Щоби від сну збудити.
І сліз дружин, батьків, дітей,
Щоб очі Вам відкрити.
Донбас не гонить порожняк,
Ще будуть говорити.
Тому прийдеться довго так,
Рабом на світі жити.
Лише коли в собі раба,
Ти зможеш розчавити.
Нова відкриється доба…
І гідно будеш жити.
Низький за працю Вам уклін,
Але благаю, молю!
Вставайте врешті із колін,
Змінити спільно долю!
19.09.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346006
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.06.2012
автор: Мирослав Вересюк