Завітала я в дитинства дивний світ.
Там я не бувала вже багато літ.
*
Пахне різнотрав”я літом, світлом,
Свіжим небом, дощиком умитим.
Пахне жовта кашка медом хмільним.
Бавиться з травою вітер вільний.
Зачарована красою літа,
Бджілкою нап”юся меду з квітів,
Квітів – глечиків духм”яних, стиглих.
Я лежу серед стеблин тремтливих.
Десь мої літа злетіли з вітром.
Я пішла гуляти дивним світом.
Опинилась раптом знов в дитинстві,
Залишившись з літом наодинці.
Проповзли здивовані комашки
І повитріщались – що за пташка?
Джміль запрошує: - Дивись, як жарко,
Заповзай мерщій у нірку-шпарку.
Я ж – комашка трохи завелика.
Відповзу тихенько, поєлику
Маю я й свою затишну нірку,
То туди й піду. Хоч трохи гірко,
*
Що у цьому королівстві я чужа.
Та живе з дитинства тут моя душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346105
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2012
автор: Ліоліна