Ми не живем, а лиш існуєм
І біль нестерпний терпимо.
Себе самих ми не шануєм,
Вдаємо завжди, що спимо.
Святині власні осквернили,
Ніхто нас більше не спасе.
Нам гроші волю замінили,
Закрили очі нам на все.
Ми хліба навіть не вживаєм,
Горілка – тільки на столах.
Ми не живем – ми вимираєм!
Вбиває нас панічний страх.
Своїх героїв позабули,
Тепер ми славимо катів.
Всі миті щастя вже минули
Для ненажерливих ротів.
Ненависть нас не наповняє –
Давно у головах туман.
Свідомість нашу заміняє –
Брехливий, голубий екран.
І душі наші не здригають,
Як бачать вбивства групові.
В нас хворі діти помирають,
А нам “футбол” у голові.
Нам наплювати на країну
І не хвилює нас народ.
Кому будуєм Україну,
Без волі й принципів свобод? (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346171
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.06.2012
автор: Бойчук Ігор