Квіти полів. Чимось на мене ви схожі.
Душу ятрить ваш легкий аромат.
Ви не полинете в зрошений сад,
Тихо впадете в покоси.
Волошки і маки, грицики щирі
Простятські буває часом.
Та сила у тім, що разом,
А поодинці - безсилі...
Не можна рівняти ромашку та мальви
До квіту п'янкого троянд,
Що завжди наповнюють сад.
Тому не порівнюєм барви.
І я польовая та квітка весни,
В саду зацвісти не зумію,
З тобою єднатися мрію,
В квітник мене не жени.
Я буду на полі страждати,
Не хочу в садовії грати....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346216
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2012
автор: Ніка Мельник