L.D.(Валі Савелюк)
Вже розвидає.Пахне медуниця.
Втопились вишні в теплім молоці.
Невже й тобі світанками не спиться?
Лимонний промінь гладить по щоці...
Легким серпанком тане у волоссі,
Химерні руни креслить на стіні.
О, не впускай у теплу душу осінь,
Нехай ще літо ніжиться у ній.
І розсипає в житнім океані
Дрібні волошки й маки вогняні,
Гойдає липи понад вечір п'яні
І губить зорі в озері на дні.
Стікає медом сонячним у збанок,
Піснями будить заспані сади
І у віконці чистому під ранок
Тобі сміється соняхом рудим.
Нанизує на срібну нитку роси
Плете гердан* із крізних намистин.
О, не впускай цю недоречну осінь,
Між буйнотрав'я літечком цвіти!
*Гердан(тур.gerdan-шия)-ткана стрічка або ажурний комірець із бісеру,якими в Галичині,на Буковині та Закарпатті жінки прикрашають шию або голову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346382
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.06.2012
автор: Наталя Данилюк