Тобі ця усмішка так личить!
Прошу, благаю – посміхнись,
Тобі ця усмішка так личить!
Поглянь на мене і не злись,
Бо злість вбиває і калічить.
Повір, що спричинити біль,
Чи навіть просто,розгнівити,
Посипати на рану сіль…
Не міг ніколи так зробити.
Як і тебе, мене болить,
І душу ранять пересуди.
Але ціную кожну мить,
Коли любов війшла у груди.
Прошу, благаю – подивись,
Коли іскряться в тебе очі,
Моя душа летить увись,
В твої обійми серед ночі.
Цілую трепетні уста,
І плечі, груди безсоромні…
Любов в нас грішна і свята,
І очі сліз ночами повні!
18,02,2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2012
автор: Мирослав Вересюк