Як журавка, що зламала крила,
Так і моя рідна Україна,
Все сумує в небо поглядає,
Полетить коли, того не знає.
Хто полікує її хворі крила,
Щоб високо в небо полетіла,
Скільки можна біль тяжку терпіти,
А так хочеться щасливо жити.
Хто загоїть її тяжкі рани,
Щоб летіла з іншими птахами,
Серце туга тяжка огортає,
За що муки вона ті приймає.
Ключ журавлиний у небі пролітає,
З висока на неї поглядає,
А вона вся зранена безсила,
Голову на крила похилила.
Може час загоїть її рани
І вона на ноги гордо стане,
Полетить високо під небесами,
Разом з гордими птахами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346492
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.06.2012
автор: Антоніна Грицаюк