Човен тихенько пливе...
Розрізаючи річку мов масло.
Кохання як човен піде...
і сонце у серці погасне.
Ненавиджу я всіх дівчат
за те, що бездушні, не щирі.
Як човен пливу напрокат...
Чіпляючи в серці по гирі.
Не можу я в хвилі кидатись
Ламаючи мрії чужих
Не можу одразу ламатись
і битись щоразу в борти.
Не створений я для кохання,
Не створений я для журби,
Я маю великі страждання,
які розбивають борти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346619
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: owltime