Я – маленький кенгуру.
У Австралії живу.
У матусиній торбинці
На бочку сплю чи на спинці.
Там і затишно, й тепленько,
І м’якенько, і зручненько…
Молочко там попиваю
Та помалу підростаю.
Вісім місяців, буває,
Про малятко мама дбає,
Всюди носить із собою…
З нею я, як за стіною.
Коли раптом налякаюсь,
В складці маминій сховаюсь.
З неї рідко вилізаю -
На світ звідти споглядаю.
Ноги свої наставляю,
Коли більшим підростаю…
І мені найбільш безпечно
Біля мами, безперечно.
Так живу я, поживаю
В сумці з мамою й стрибаю.
Метрів три – десять стрибок –
Ось такий у неї крок.
Вона швидкість розвиває,
Що й п’ятдесяти сягає.
Хвіст великий для баласту –
При утечі більше шансу.
Верхні лапки «обгорілі»,
Зате задні довгі, сильні.
Ними б’є або штовхає,
Ворогів як відганяє.
Цінна шкіра у нас, друже,
Через це страждаєм дуже.
І ледь – ледь з Землі не зник
Наш сумчастий славний вид.
Поруч з нами проживає
Страус – птах, що не літає.
Ще коала і комбат –
Для крота названий брат.
Качконіс і какаду…
Всіх я їх й не назову.
А щоб все про край мій знати,
Раджу книжки почитати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346830
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 28.06.2012
автор: палагняк