Були колись ми молодими,
Були ми зрілими колись,
Часи ті звемо золотими,
Тепер їх згадуй і молись.
Коли росли ми - було всяко:
Ціну не знали тим рокам.
Дожилися:що день то - свято,
Як грець не вдарить по бокам.
Ні з чим не можна порівняти
Нечастих зустрічей тепер,
Так однокласників обняти
Нам хочеться.Налити вщерть
Бокал вина немолодого,
Згадати школу,рій думок,
Нехитрі цінності старого
Життя,що збігло як струмок.
Тепер ,семидесятирічні,
Ми все оцінюєм не так:
Нам дорогими стали стрічки
У третьокласниць у косах.
Нам юність чиста і яскрава
Запам"яталась лиш добром:
Усі ми мали змогу й право
Прийти на власний космодром.
І взяти старт в життя незнане,
Обрати шлях,обрати фах...
Ми все пройшли і хай настане
Пора спокою і розваг.
Пора онуків споряджати,
Пора для зустрічей таких,
Пора за друзів вболівати,
Хвороб не знати ніяких.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346887
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.06.2012
автор: asaala