Давно нема вже сил себе терпіти,
Собі я найлютіший ворог є (Ото сказав!)
Йому би за гріхи в смолі кипіти,
Та ж доведеться лізти разом у казан!
Отак живу, воюючи з собою,
Вінця шукаю у нелегкім бою.
Суперник знає всі слабкі місця,
І ще й не проти скуштувать м’ясця;
Та не аби-якого – просто із грудей!
Жорстокіших не бачив я людей…
А ще пишу… Як важко через край,
Коли душа вже знемогла від болю,
Рядки віршів за мене плачуть хай,
А я…на мить бодай відчую волю.
Навіщо знову вірш я завершив?
Та ж серця словесна кардіограма,
Яку словами на папері залишив,
Для інших – лиш чужа життєва драма.
Проте, хіба я для чужих очей пишу?
Та ні! Надіюсь тільки, що емоції шалені
Я на папері мов гадюку придушу!
Чужих страждань чомусь не видно на рентгені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346952
Рубрика:
дата надходження 28.06.2012
автор: LembergSohn