Хто бував хоч раз на морі
Під час літньої погоди
Не забуде Севастополь
І свої у нім пригоди
Місто, навіть, дуже гарне,
Але там таке буває –
Хто туди би не приїхав –
Мову рідну забуває.
Це не зразу розуміють,
Громадяни з сіл карпатських.
Поки щось не запитають
Земляків місцевих, братських.
– “Як пройти нам тут до моря –
Може когось запитаєм?”
– “Гаварітє ви па рускі.
Ми вас так нє панімаєм.”
Зразу відповідь лунає
Від місцевих “бедуїнів.”
– “Ви рєбята уж прастітє,
Здєсь нє так как в Украінє.”
А хто зразу не второпав
Й украйнську захищає:
– “Сєвастопаль рускій горад!
Всьо равно нє панімаєм.”
Ну і змушені всі наші
Знов “язик” той пригадати.
За совітів, що вивчали
Аби слово хоч сказати.
Так проходить відпочинок –
Забувають рідну мову.
“Язиком” чужим, поганським
Всі ведуть свою розмову.
Може трохи із акцентом,
Може трохи з перекрутом,
Але все тепер на “руском” –
Виглядає дуже круто.
Пригадають мову потім,
Зупинившись у Херсоні.
Розхапавши всю цибулю
Й помідорчики червоні.
Вже вертаючись додому
Із мішками помідорів.
До любимої худоби,
До своїх карпатських “горів.”
Посміються самі з себе,
Помінявшись знов ролями
– “Нині знову українці,
Вчора були москалями.”(с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346980
Рубрика: Сатира
дата надходження 28.06.2012
автор: Бойчук Ігор