Очима мед збирати із квіток -
Любов'ю, що лоскоче всесвіт.
(Навіщо м'яти(рвати) пелюсток,
Щоби довести - це цвіт!)
За небом інші, світлі небеса.
Душі блаженні цінні соти.
Для кого видима краса -
Тому стократ гидке болото!
Мрії без крил - дерева без гілок,
А сміх - суперник гідний сонця.
Тоді високо, як твоя зоря
Не витекла через душі віконця.
Без гарту все ж не є крихкою міць,
Ще не обкована, немов ковадлом,дьогтем.
Може, незграбна,але сильна, наче юність,
Що ніжиться бутонами під сонцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346993
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2012
автор: Люба Скоробогата