Сріблясті тенета тримають налякану душу,
Вогонь золотий крає тіло, винищує болі.
Дощем кришталевим змиваються плями недолі,
Та вітру прозорого ще дочекатися мушу.
Все спалене й вимите з тіла він швидко розвіє,
Надійно звільняючи пам'ять від гніву й тривоги,
Лишаючи сонячні, благословенні дороги,
В яких ожива невичерпна безкрая надія.
I знову поверне душа до землi i до тiла,
I знов з насолодою питиме спрагу небесну.
I скаже хтось поруч здивовано: "Тiло воскресло..." -
Не вiрячи в те, що додому душа прилетiла.
(28.06.2012)
---
Це НЕ переклад! А повноцінна україномовна версія ;)
Писалися обидва вірші паралельно, просто російський дописався першим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347068
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 29.06.2012
автор: Мантіхора