пам'яті загиблих байкерів

в  розтині  простору
я  поза  часом
навколишнє  осторонь
лиш  небо  і  траса
вітер  в  обличчя
подихом  волі
у  даль  мене  кличе
від  меланхолії
за  видноколом
свобода  і  мрія
шляхом  розколу
буденність  прозріє
тільки  б  догнати
той  горизонт
лишити  догмати
перейти  рубікон
колеса  два
і  душа  вже  польоті
вона  ще  жива
рветься  із  плоті
ступінь  останній
двигун  на  межі
вітер  в  гортані
кладу  віражі
колеса  гортають
під  себе  дорогу
за  виднокраєм
не  жду  епілога
рубіж  перетну
і  волі  всім  тілом
востаннє  ковтну...

щоб  легше  
душа
відлетіла

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347110
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2012
автор: Олександр Деркач