в розтині простору
я поза часом
навколишнє осторонь
лиш небо і траса
вітер в обличчя
подихом волі
у даль мене кличе
від меланхолії
за видноколом
свобода і мрія
шляхом розколу
буденність прозріє
тільки б догнати
той горизонт
лишити догмати
перейти рубікон
колеса два
і душа вже польоті
вона ще жива
рветься із плоті
ступінь останній
двигун на межі
вітер в гортані
кладу віражі
колеса гортають
під себе дорогу
за виднокраєм
не жду епілога
рубіж перетну
і волі всім тілом
востаннє ковтну...
щоб легше
душа
відлетіла
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347110
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2012
автор: Олександр Деркач