В нас на Христа чотири віри.
На двох в нас гетьманів є три
Одна країна, та дві мови,
І вічні ці пусті розмови.
Невже ви люди геть здуріли!
Що ж ви з державою зробили?
Невже вас помилки не вчили ?
Можливо мало ще гнобили?
Варіантів вже давно немає.
Хто як уміє виживає
А злодіями обзиває,
Тих, хто вкрав за нього більше.
Нещасну владу ображаєм.
Негарним словом називаєм.
Та винні в цьому лише ми,
Нас віддзеркалюють вони.
Кордонів вже давно не маєм .
Куди захочем відлітаєм.
Близьких та любих покидаєм.
І тяжко євро заробляєм
Та мало не забув бухаєм.
В стакані відповідь шукаєм.
Та іноді книжки читаєм.
І про кіно не забуваєм.
А за вікном сіяють зорі.
Дніпро десь тоне в синім морі.
Трембіта грає в вишині,
А серце плаче в тишині.
Ні, ви не думайте погано.
Усе в вас буде, все нормально.
Ви усміхайтеся частіше.
І будьте трішечки добріші.
У нас, ще дух живе напевно.
Можливо щось його поверне?
Ні, він не вмер, він просто спить.
Пора його вже розбудить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347282
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2012
автор: Роман Українець