Не кохай людину,
Мавка лісова,
Бо людське кохання -
Тільки лиш слова.
Він тобі заграє,
Спалахнуть вогні.
Влітку він кохає,
А зимою - ні.
Сніг і крига в серці,
Волі вже нема.
Лиш тебе чекає
Старая верба.
Інша, працьовита,
Буде поряд з ним,
Буде сіять жито,
Жати восени.
"Ой не жни ти, Мавко,
Бачиш маків цвіт? -
Польова Русалка
Молить білий світ, -
Не губи, сестрице,
В"яне цвіт весни.
Квіти ці яскраві
Згинуть восени."
Згинуть, як і серце,
Що забуло світ.
І забрав його Той,
Що в скалі сидить.
Знову Лукаш грає
Пісню про любов.
Тихо сніг літає,
Тихо стигне кров...
Вже згоріла хата,
Всі пішли в село.
Грає, серце крає -
Йому все одно.
Він хотів забути
Мавку лісову.
Мріяв він про щастя,
Та узяв вдову.
Ні, не буде щастя,
Коли зрадив снам.
Той, хто мріям зрадив,
Винен тільки сам.
1998 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=34732
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.07.2007
автор: Foxy