Поет не плаче. Не має права плакать.
Далекий край заманює його,
Але в душі не хоче він, не вабить
Чуже. Так жаль свого.
Поет не плаче, плаче його рима
І тужить вірш на самоті.
Немає мови. Вона в нас гомінлива,
Немає долі. Інше все в житті.
Поет не плаче, згадує лиш пісню,
Яку матуся ніжно так співала.
І ще за хатою стареньку вишню,
Яка в дитинстві щедро годувала.
Поет поїхав. Серце не залишив,
Лишив лиш спогад, збірочку поем.
Удача в слід за ним можливо піде
І інший край врятує від проблем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347453
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.07.2012
автор: Ніка Мельник