БАБИН ЯР
Беззірна ніч взяла у руки ножиці,
Порізала, потаврувала шлях,
Знов світяться неоном Дорогожичі,
А ми стоїм з тобою на кістках!
Тут пронеслися лихоліть невивчених
Страшні часи й принишкли на полях...
А нам з тобою так , здається, звично.
Ми ж стоїмо на цих людських кістках!
Ніч змішує із спогадів емульсію,
Далеко десь вітрини миготять.
Нам смерть проводить по кістках екскурсію,
Та що це? Ноги рушить не хотять!
І щось людське, щось вічне й не звіряче
Нарешті зупинило нас. Це страх.
Не знаю, чи ВОНИ колись пробачать
Мені прогулянку бездумну по кістках?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3475
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.03.2005
автор: Farjen