Палав дотик губ вогненний

Застигли  в  повітрі  звуки.
Тиша.
Спинились  хвилини.  Руки  –
Ніжні.

Потріскують  романтично
Свічі.
А  роки  зозуля  в  лісі
Лічить.

Розтануло  в  казці  дивно
Тіло.
Ніч  тепла  зачарувала
Вміло.

Не  бачу  твого  обличчя.
Губи…
А  пам»ять  хвилин  не  чує.
Губить.

Літали  одні  в  цілому
Світі.
Щасливо  –  безтямно  –  чуйні
Миті.

І  світ  згоден  був.  Він  був  не
Проти.
Палав  дотик  губ.  Вогненний
Дотик.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347574
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.07.2012
автор: Ліоліна