Летаргічний сон… В тісній труні
Сновида спить і бачить сни…
І в труні все очі примарні
Нагадують про дотик чорної весни,
Про те як на білому папері
Чорнила залишають глибокі рови,
А над столом все очі примарні
В душі прорізають кроваві рови.
Всі спроби прокинутися марні –
Повітря обмаль, кволе серцебиття…
І в темряві все очі примарні
Виривають із серця залишки життя!
А у кімнаті його пустій –
Лиш годинника стукіт:
«Час летить, tempus fugit»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347617
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2012
автор: Mercurius