Січень
Січе снігом і морозом,
Свята нам везе обозом.
Із Різдвом усіх вітає,
Колядки всюди співає,
Засіває на гаразди,
Щоб раділи усі ґазди.
Та й почати відлік новий
Січень кожний рік готовий.
Лютий
Лютує – сердиться зима,
Бо в неї сили вже нема.
Вона морозом ще скрипить
Чи віхолою погрозить,
Навколо снігом ще кидає
Та заметіллю покружляє…
Але іде услід весна -
Вже в спину дихає вона.
Березень
Починається весна,
З березнем прийшла вона.
Хазяйнує він, як слід, –
Топить вміло сніг і лід.
На дахах бурульки плачуть,
Горобці ж радіють, скачуть.
Уночі холоднувато ,
Та іде весна завзято.
Хоч зима ще й бешкетує,
Квіти березень дарує.
Ряст, підсніжник, першоцвіт
Тягнуться з-під снігу в світ.
Квітень
Квітне поле, квітне луг,
Квітне сад і все навкруг…
Квітня час уже настав -
Піклуватись він почав,
Щоб росли усюди квіти,
Щоб раділи цьому діти.
А ще місяць квітень
І садить, і сіє,
Подбати про ниви
Він добре уміє.
Травень
І дорослі й діти знають:
Коли трави проростають –
Травень у календарі,
Перші громи у дворі.
Травень землю прикрашає,
Все в барвисте одягає.
Поспішає і прибрати,
І зігріти, й уквітчати.
Літу треба ж все без ліку
Передати у опіку.
Червень
Червень віжки в руки взяв –
Естафету перейняв.
Наводити лад усюди
Він по-своєму почав.
Людям клопоту додав –
Сінокоси розпочав.
В лісі, у густій травиці,
Порозкидував суниці,
Під листочком в полунички
Підрум’янив білі щічки.
Фарби червень не шкодує –
У червоне все малює.
Липень
Ось і середина літа…
Медоносна квітне липа.
Бджоли час тепер не гають,
Мед із лип навкруг збирають.
Мабуть, через чудо-квіти,
Й липень маємо ми, діти.
Сонце високо сіяє,
Все промінням зігріває…
Липень втіху всім дарує,
Всіх сюрпризами чарує.
Серпень
Серпень жито в полі жне,
Урожаєм гілля гне.
Має він роботи досить –
І траву, і злаки косить.
Грядки вміло доглядає,
Дощем землю напуває,
Сонечком усіх нас гріє…
Серпень добре це уміє.
Дбає він про урожай,
Щоб багатим був наш край.
Вересень
Осінь настала… Вже літо пройшло…
Лиш трішки тепла залишило воно.
На клумбах жоржини та айстри цвітуть,
До школи учитись школярики йдуть.
Збирає в саду урожай садівник,
В комори все звозить із поля рільник,
Дарують ліси і гриби, і горіхи.
І бабине літо розносить утіхи…
Багато у вересня справ і турботи.
Ні дня не мина без важкої роботи.
Усе він збирає. Всьому лад дає –
Багатим і щедрим за те він стає.
Жовтень
Жовтень на поріг ступає,
Жовті барви розсипає,
Ліс у золото убрав,
Та ще й багрянцю додав.
Проводив за небокрай
Він птахів у теплий край.
Сонце нижче опустив
І коротшим день зробив.
Все навкруг відпочиває,
Далі що буде, чекає.
Листопад
Владно листопад крокує,
До зими усе готує.
Укладає звірів спати…
Про усе він мусить дбати.
Листя із дерев зриває,
Щільно землю загортає
Ще й шепоче їй : «Засни
До наступної весни.
Сил, землице, набирайся,
Відпочити постарайся.
Міцно спи, моя хороша,
Адже йде уже пороша.
А за нею гостя біла –
Зимонька – майстриня вміла.
Буду я її просити
Тебе ковдрою укрити…»
Листопад ще з вітром грав,
Всі дороги замітав,
З хмар вихоплював сніжинки,
Й прикрашав ними стежинки.
Та й з людьми він пустував –
Парасольки їм ламав.
Грудень
Знов почалася зима!
Хоча снігу ще нема,
Та морозець вже вчудив –
З землі грудки утворив.
Тому й груднем назива
Перший місяць свій зима.
Рукавом він потрясе –
Усе снігом занесе,
А потопає ногою –
Стане лід понад водою.
Посохом дерев торкнеться –
Памороззю все вбереться.
Він й дітей не забуває –
Про розваги їхні дбає.
Грудень трудиться, як слід ,
Щоб зустріти Новий рік!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347632
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 02.07.2012
автор: палагняк