Палає свічка. Мерехтить.
Це – мій єдиний порятунок.
Самотнє серденько болить.
Думки про тебе – мовби трунок.
Солодкий трунок для душі,
Який до краплі випиваю.
Не допоможе він мені!
Я п'ю до дна, хоча це знаю.
Ти – незабутній. Навіть в снах
Моїх ти завжди мусиш бути.
Бринить сльоза в моїх очах.
Так хочу в ній я потонути...
Забутись хочу хоч на мить:
Тебе забути хочу, милий.
А свічка все ще мерехтить,
Дарує серцю мому сили.
Колись цей вогник в темноті
Мені покаже шлях в майбутнє.
Усе забуду я тоді.
І навіть те, що незабутнє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2012
автор: Тетяна Мерега