Все,як у всіх:дитинство,друзі,мрії.
Душа була невинна,біла,наче перший сніг.
Думки прозорі,світлий погляд щирий.
І посмішка жива,не накладна,як в лицемірів,чи мерців.
А далі,юність.Вже відомий досвід,
хоча й частково,все ж дорослого життя.
Кохання перший дотик--все таке нове,незвичне!!!
Любові мед,розчарування гіркота!
Та плинуть роки.Геть душа загартувалась,
і серце в шрамах все,у кров"янних рубцях.
Над чим раніш б страждав,молив би,проклинав і чимось б клявся,
лиш виклика тепер усмішку гірку на вустах.
І філантропія,і альтруїзм--це порох,пил,
морок,химера!
Переконає хтось,що ми усі живем
не в еру атеїстів,нігілістів,мізантропів еру???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347911
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.07.2012
автор: Інтроверт