Ти був невинний, немов очі в немовляти..
Ти змушував мене невпинно довіряти.
Ти клав надію в серце, як золото в скарбничку
Але на місці нього ти бачив попільничку...
Гасив безжально в краї недопалки стосунків,
Вуглинки обіцянок і попіл поцілунків...
Ти був гарним актором, ну що ж тут ще сказати,
Не кожен так кохання ще зможе відіграти.
Ти відтворив всю душу, неправдою-брехнею
Твої дарунки "щастя" дійшли вже апогею.
Можливо то й не ти так біль чинив з жагою...
Та це вже я, я справжня прощаюся з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2012
автор: Кейтуня Панда