Десь Каїн, вічний братовбивця,
блука по світу серед нас.
До крові брата ненаситний
він проливав її не раз.
Колись із заздрощів до Бога
Адама й Єву спокусив.
А потім Авеля убив.
І вже тепер одна дорога -
дорога зради і злоби.
Це він Пілату нашептав
і той умив спокійно руки.
І на Голгофі він кричав:
Розпни Його! Розпни!
І Брат пішов на тяжкі муки.
А Каїн - перший з лицемірів
підняв, як прапор Його віру
і вже не ніж, а хрест тримає.
І Каїн зве тебе на бій.
І вже не він, а ти вбиваєш,
бо Каїн жив в душі твоїй.
І він на брата посилає:
Іди убий, бо він уб`є.
І я підношу смолоскип
і єретик мій брат палає.
Що я роблю? Невже осліп?
То Каїн мені очі затуляє.
А потім ти посеред ночі,
мене в підвалі розстріляєш.
Ти пам`ятаєш, брат, тридцяті?
А хто з нас , брате, Матір зрадив,
коли вели московських катів
ти на Батурин, я на Київ?
І хто з нас брате в тому винен
коли на різних барикадах
під Україну яму риєм?
А в Каїна усмішка на устах.
О Боже, Боже душа аж виє,
терзають Каїнові слуги -
Жадоба, Ненависть і Страх.
Зловісно шепчуть, як папуги:
Іди заріж...Іди заріж...
Іди убий, як він колись.
І брат береться вже за ніж.
О зупинися, зупинись...
Десь Каїн, вічний братовбивця,
живе на світі, зветься братом,
а потім стане твоїм катом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348009
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.07.2012
автор: Олександр Деркач