Віночком доля заплела роки,
У річку кинула - пливіть, я відпускаю.
І попливли по течії заплетені вінки...
Куди? Даруйте, я не знаю.
У кожного свій шлях, все так як у людей,
Один у вир води стрімкої ринув,
А інший - де верба розлогая росте,
І у траві високій якір свій закинув.
Віночки долі мають свій мотив,
Комусь ромашки з поля до вподоби.
А хтось собі лілею ще заплів,
Нехай пливуть, щасливої дороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348169
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2012
автор: irinag