Гордість руйнує те, що плекає любов.
Вона повільно, маленькими порціями збирала щастя. Вона завжди любила щастя, проте, майже ніколи його не відчувала, саме тому тепер насолоджувалась моментом.
Вона слухала музику. Вона завжди обожнювала музику, музику, яка її надихала, порою заспокоювала чи змушувала задуматись. В неї рідко був час на музику, та зараз вона не звертала уваги на все, просто слухала музику, і змивала біль з свого лиця сльозами.
Вона кохала його. Кохала, мабуть, так як ще ніхто нікого не кохав. А він... він просто був поряд і кохав... кохав деякий час.
Вона знала, що таке бути щасливою, знала, адже була щасливою поряд, поряд з ним... колись. Він дарував їй щастя і любов, і в ті миті вона знала, що значить літати.
Але ревнощі завжди все руйнують. Він був ревнивим, а їй це й подобалось: Ревнує - значить любить. Вони сварились і мирились, сварились і мирились знов, та їй набридло. Щось, неймовірно дивне, в середині неї підсказувало: будь гордою, скільки можна вступатись. Вона піддалась, і саме тоді все почало рушитись. Кудись зникло щастя, не було бажання жити, адже він був не поряд. Вона розуміла, що це кінець, та не хотіла в це вірити, тільки гордо вдавала ніби їй все одно.
- Мені байдуже, що буде далі - сказав він.
- Ти наївний, якщо думаєш, що не байдуже мені - додала вона.
Ще сотні холодних слів, про які навіть не хотілось згадувати, вони кинули один одному в слід, а тоді все скінчилось.
Вони одночасно зайшли в контакт, знайшли в себе в друзях він - її, вона - його, і сиділи, просто сиділи вивчаючи ави один одного. Він щораз вибирав "Надіслати повідомлення", писав, що погарячкував і таке інше, та не відсилав його їй. Вона брала до рук мобільний, хотіла набрати його номер, та щораз скидала в останню мить. Вони кохали, він - її, вона - його, та їхня гордість руйнувала те, що колись плекала любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348183
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2012
автор: Іванка <Ika> Лім