знаєш, чому я сиджу на отих дурнуватих знайомствах_ру
на кількох популярних пабліках і онлайн?
...я колись, врешті-решт, як усі для когось помру
а в душі, як в маленькій сумочці кенгуру,
тільки світло сірих очей (я запоєм його пила)
віриш, я там не шукаю собі любовей, натхнень і доз -
то надновий приватний винахід самогубства...
коли всесвіт ще спить, коли все ще у стані "до"
коли я ще готова над прірвою йти слідом...
зі страхів лише знак, що відбитками губ ставав...
зі спокус тільки невелика жменька прикрас,
з мене так не знімали ніколи ще навіть одяг...
то не пристрасть, то прірва, безодня, чорна діра...
розстібаєш браслети (кладеш на поличку страх)
і малюєш шляхи, якими без крил не ходять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348223
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2012
автор: Ляля Бо