Хай руки зв'яжуть мене прив'яжуть. Хай тіло скаже, що тут не так
І очі друзі, і люди чують. Бо слухи ваші смерть за життя.
Розкине попіл, розірве фото. Це не війна це просто гра
Я візьму розум та й кину в простір. Бо в ньому межі бо в ньому я.
Розіб'ю скло бо ньому зло. Таємні ми що йдемо на дно
Руки крила, ти так хотіла. Хай стіни скажуть що все пройшло.
Вже темні, темні і світло спокій. Солодкі ночі дійшли мети
А теплі теплі, привітні очі. Накрий на стіл, знімай пальто.
Сідай бо змокли слова від мови. Втомились ноги щось говорить
Бліда й погана розчина кава. Немає де її пролить.
Немає знає про це і плаче. Вода з під крана, в твоє плече.
Багато хто життя пробачив,. Багато хто із ним живе.
Комусь покажуть шляхи невдачі. На небо дивлюсь а в ньому світ
А десь поділась розлука-мати. Хто нам покаже де я де ти.
Де вікна сльози, на них морози. Напишуть те, що бачать ті.
Години втілюють свободу. Одну собі залишу мить.
Я сам собі одну лиш мить, я сам собі чужий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348249
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2012
автор: Максим Жембровський