Ранок в небі яснім журавлем прокидається
І у травах дзвенить світанкова роса.
Гріє сонце теплом і так ніжно всміхається,
Нам дарує свої золоті чудеса...
Гріє сонце теплом і так ніжно всміхається,
Нам дарує свої золоті чудеса...
Вітерець жартівник гладить, ніжить волосячко
І летять до сердець ці кохані слова.
Ти вплітаєш мені у віночок колоссячко,
А усмішка моя не зникає з лиця...
Ти вплітаєш мені у віночок колоссячко,
А усмішка моя не зникає з лиця...
Так щасливо у двох з мандрів тих повертаємся,
Ти несеш на руках долю нашу в життя.
З нею ми назавжди, назавжди повінчаємся,
Буде доля вести нас у двох у буття...
З нею ми назавжди, назавжди повінчаємся,
Буде доля вести нас у двох у буття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348294
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 05.07.2012
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)