Кажуть люди, що гуцули, Довбушеві діти,
Стала думати гадати, що мені робити.
Може щастя у Карпатах, зібралась швиденько,
Їду, їду, серце мліє, щастя вже близенько.
Лебідкою прилетіла, під смереку сіла,
Бачу йде, а я від щастя руки опустила.
Мов той лебідь до лебідки став він загравати,
Почав пестити, до серця свого пригортати.
Знепритомніла від щастя, як відкрила очі,
Залишилась гола, боса одна серед ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348379
Рубрика: Гумореска
дата надходження 05.07.2012
автор: Антоніна Грицаюк