Та зима і третина ще літа –
Паралельний тобі ущасливлений світ.
А мені – у під хмар неоліту,
Коли камінь пом’якшав з весни первоцвіт.
Піднімався в надхмар’я високо,
Хоча знав, упаду на багнисте я дно –
Ні ліфта, ані сходів тут збоку,
Лише фарби дощу і печаль-полотно.
Паралельний той світ враз відсунув
Геометрію в бік, в глухий кут навмання,
А моя вертикаль, пише руну,
Тайним шрифтом виводить канон пізнання.
05.07.12. 18.10. поїзд: Тернопіль – Чортків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348417
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2012
автор: Ярослав Дорожний