Ніч висипала зорі,
Я пливу у темному морі,
Її одвічних таємниць,
Загадкових богів та жриць.
Вона торкає мої плечі,
Та шепоче тихі речі,
Мовою вітру і трав,
Десь задрімав веселий став.
А місяць як справжній цар,
В оточенні слугів- хмар,
Віддає строгі вказівки,
Щоб сни лягали в домівки.
Закрутилась зіркова хурделиця,
Молочний Шлях кудись стелиться,
І спокійно на моєму подвір"ї,
Як на далекому сузір"ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348482
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2012
автор: Мандрівник