Цей світ такий логічний і простий -
здається, з іскор виростають зорі...
Але свої шляхи і блокпости
у наднової та у інфузорій...
Далекі весни чуються тобі
в пахучім цвіті рідної черешні,
та сіє небо зерна голубі
і обіцяє квіти нетутешні.
Недавнє літо ще своїм теплом
голубить неньку - молоду і дужу,
а вже зима - байдужа, мов тефлон,
у білий саван загортає душу.
Уже пройшли небесні сіячі,
озимину засіявши космічну...
І та росте, з крижинок у душі
складаючи жорстоке слово "вічність"...
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348541
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2012
автор: Ярослав Петришин