Облітаю кленовим листком свою землю багату.
Як же сонце тут сяє-яскраво, тепло, як ніде.
Як привітно і сонно з-під крівль усміхаються хати.
Як на липах бджолина сім'я всеньке літо гуде.
Тут солодке повітря - інакше наповнює груди,
Тут знайомі стежки заплелися стрічками в косу.
Особливі тебе тут навколо оточують люди.
Тут ромашки пелюстками ніжно вбирають росу.
О,найкраща земля! Мої гори високозелені,
Я у ваших просторах загублю всі свої думки.
І полину в просторні поля, в полонини свячені.
Де незаймані трави, схилились од вітру гілки.
Де співа солов'єм моє серце стару колискову,
Де вдаряється громом ще зовсім недавний щем.
Повертаю назад. Ще, можливо, повернуся знову.
Не листком-може вітром,а може пролиюсь дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348795
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2012
автор: Дана Токарчук