Ти спалюєш мене дотла:
Нестримні ревнощі в атаці!
Жіночих язиків мітла,
Недремне око папараці -
Гримуча суміш із котла
Пліток, підозр, інсинуацій.
І все на мене одного,
Бо я - "джигун, і монстр, і грішник..."
І підкидаєш у вогонь
Дрівця-слова гіркі, невтішні.
Вустами - наче батогом...
Але ж вони частіше - ніжні!
Дивлюсь ображено й мовчу,
І недоречні виправдання.
Та вже не падаю - лечу:
У ревності - глибінь кохання!
Отож запалимо свічу,
Вина наллєм, і вдвох - до рання...
Не зволікай, я вже тремчу...
8.07.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2012
автор: Вячеслав Романовський