Розвидняється знову в хаті,
Опадають пелюстки маку
І дерев тіні вранці строкаті
Без покрову нічного жаху.
Ген-ген яблука вже порябіли
- Обіймати сохаті вишні -
Як же маки зів’януть посміли
Куди ділося листя торішнє?
Як же це на папері – облуда?
Як же то стигле літо – в топку?
Ох як ясно горіти будуть
Восени вірші й трави жовті!
Яким димним враз стане небо
Як запахне сосни смолою
Маки тануть так швидко, далебі
І звертаються в попелі кров’ю...
Загорнутися в плед, наче в тіні
Літо сонцем, піснями квітчати,
Ген-ген яблука вже порябіли
І до них лиш рукою подати…
́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349133
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2012
автор: NNNP