ГАЗ (несатирична драма)

Дійові    особи:    
-    два  малолітні,  але  дуже  амбіційні  брати  Пунтик  і  Юсик  (дозволяється    змінювати  імена  і  персонажі  разом  зі  зміною  прим-артистів,  що  грають  їх    ролі),    
-  голос  за  кадром,    
-  кіптява  від  газу  (на  очах  у  дійових  осіб).
-  газ  (  товар,  можна  змінювати  в  залежності  від  геополітичних  потреб)

Голос    за    кадром:
«Газ.    Відомо    нам    тепер,
стратегічний    наш    партнер
і    колишній    страший    брат,
шле    з    Сургуту    акурат.
Чи    з    Туркмену,    чи    з    аналу,
Нам    -    аби    ся    продавало.
Світ    купує    весь    за    гроші.
Ціни    ринкові,    хороші.
Дав    зелений    -    взяв    товар,
Нам    тепло    і    вам    навар.
Іновірець,    чи    холуй,
Чи    солідний    хитрий    шах,
Приціняйся,    гріш    давай
І    товара    забирай.
Але    путолобий    пан    
В    геополітичний    план
Газ    узявся    записати
І        умови    диктувати.»

Пунтик:
“Хочеш    газу    брате    милий
По    ціні,    щоб    не    свербіло,
Щоби    вічно    буть    ріднею
Із    московською    сватнею?
Ти    в    Європу    зад    настав,
“Твьордий    знак”    в    абетку    встав,
І    звичайно    нам        віддай    
сконно    наш    -    татарський    край.
Брат!    Для    дружби    треба    нам
Все    ділити    “пополам”.
Схід    -    віддай,    а    Захід,    знай,
Нам    не    шкода    –    залишай.
Й    ще.    Щоби    комфортно    жили
Руськомовні    наші    милі
І    на    Заході    мабуть,
Ти    про    НАТО,    брат    –    забудь.
Не    дивись,    що    браві    наші
Разом    з    НАТО    точать    каші.
Це    для    миру    й    на    добро,
Ви    ж    лишень    -    щоб    нам    на    зло.
Наш    експерт    -    Ветрова    Ната    -
Скаже    вам,    як    бути    з    НАТО,
З    ким    вживати,    з    ким    не    пити,
Й    взагалі,    як    треба    жити.
Севастополь    –    Руска    слава,
Там    наш    флот    нехай    поплава.
Ох    і    дружно    поживем    
І,    дасть    Бог,    не    нападем.
І    оце    іще.    Європа.
Там    же    ж    зараз    просто    тяжко.
Ну    а    ви    чомусь    прете.
Наших    пільг    не    берете.
Глянь    на    схід,    які    простори.
Ліс    і    тундра,    сніжні    гори.
Ми        готові    вас    прийнять,
Щоб    ви    жили    «хорошо».
Пригадай!    Буржуїв    гнали,
Вас    з    під    німців    визволяли.
Та    й    бандитів    ваших    били.
Ми    ж    вас    завше    боронили!
Щоби    українця-брата
У    біді    не    залишати,
Ми    у    вас    лишились        жити
І    від    зла    відгородити.
Від    нещастя    і        негоди,
Буржуазної    породи,
Від    панів    та    інших    злих,
І    від    рижих    зайд    лихих.
Від    УПІстів    і    бандерів,
І    від    польських    мародерів,
Від    УПА    і    від    УНСО
УЕНА,    ЕНУ,    УВО…
А    тепер    ви,    на    біду,
Йдете    в    США    на    поводу.
Ми    ж    вам    вірний    шлях    укажем.
Дружбу    новую    завяжем.
Економіку        направим
І    контроль    над    всім    поставим,
Наш,    слов’янський,    не    чужий,
Рідний,    серцю    дорогий.
Ну    а    мова,    що    за    „вздор”,
Нею    чиниться    „роздор”,
Популярності    немає,
Ще    й    “могучий”    утискає.
Українці    пречудовні    -
Рускомовні,    укромовні,
Де    б    не    жили,    не    росли
Всі    вони    для    нас    вкраїнці.
Ви    не    згідні?    Ми    не    лаєм.
Газ?    Подачу    припиняєм!
Труби    вже    довкіль    ладуєм,
Свічки,    дрова    пропонуєм."
................................................................................
Юсик:
“Щиро    вдячні,    русий    брате!
І    низький    уклін    віддати,
Можем,    ревно,    за    пораду,
Тільки    передом    до    заду.
Наше    немовля    «догнало»,
Що    пів    світа    вам    замало.
Дивна    пиха,    дута    міць,
Федеральна    цароміць,
і    захланність    понад    міру,
і    усе    -    заради    "миру".
Від    Кавказу    до    тайги
Всюди    банди,    вороги.
Хоч    ти    кіл    теши    на    лобі
проти    рускіх    -    вже    в    утробі
діти    примусу    до    миру
із    кавказької    квартири
нагло    скубають    щодня
двоголове    орленя.
Та    й    нема    де    правди    діти    -
гинуть    безневинні    діти
і    без    краю,    і    кінця
демократія    оця.
Так    вже    в    небі    розписали,
що    нам    землю    добру    дали.
Ну    і    ваші    не    дрімали    -
укрупняли    ,    розширяли.
Комі,    мордви,    чукчі,    хани
нині    стали    росіяни.
Чи    з    подяки,    чи    од    крові,
вірні    царському    орлові,
а    вкраїнці,    ну    ніяк
не    приймуть    двухглавий    знак.
Бо    не    мікро-    ми,    не    мало-
наплодилось  нас    чимало
і    здобувши    досить    слави
доросли    і    до    держави.
Наша    воля    міцно    шита,
щиро    вірою    прикрита,
в    жилах    мужніх    кров    прадавня,
у    серцях    звитяга    славна,
у    очах    свободи    блиск,
не    злякає    вражий    тиск.
Із    трипільської    культури,
із    козацької    натури,
із    бандерівських    звитяг
зшитий    Український    стяг.
Ми    ж,    допір,    народ    терплячий
і    далеко    не    ледачий  -
дружньо    хамів    розметем
і    у    тундрі    проростем.
А    тепер,    щоб    мирно    жити
треба        плідно    ся    трудити,
а    не    підло    догоджати,
чи    покірно    плазувати.
Бо    братання    -    це    рівня,
віра,    відданість    щодня,
безкорисна    допомога,
спільна    до    добра    дорога.
Не    втручання    і    не    лайки,
не    “закручування    гайки”,
не    палашик    за    спиною,
не    спітнілою    рукою.
Не    клятьба    про    вічно    разом,
а    повага,    без    образи,
самобутності    і    чести
щира    данина,    без    лести.
Де    братерство    -    там    немає:
то    даю,    то    забираю,
безоглядний    інтерес,    
вигода,    вправний    процес.
Блокування    і    погрози,
економіці    загрози,
видворяння,    недовіра,
абсолютна    власна    міра.
Гроші    взяв    –    товар    віддав,
Тут    немає    братських    справ.
І    іще,    маленьку    фразу:
«Вас    поморить    сморід    газу».

(далі    буде)

06/2008    p.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349147
Рубрика: Сатира
дата надходження 09.07.2012
автор: Андрій Чернівець