Палає обрій нової надії
І в нім згорають старі всі тіні,
Живуть ще в серці моїм ті мрії,
Даруючи силу та волю мені.
Стійкість духу та непохитність долі
Сплітаються в єдиний щит для мене,
Й хоча любов та щастя ще в неволі
Та слово - меч їх точно-що поверне.
Я йду вперед й не зупиняюся!
Попереду пламеніє небосхил,
Там ледь помітні старі всі образи,
Та словом знищу я сліди їх крил.
Перекликатимуться ехом сльози,
Відступить з боєм той душевний біль,
З мечем вперед! Я ж бо не зупинюся!
Наперевіс з щитом проти всіх мук!
В бою загинути, то буде честь!
Схилити голову під ніж проблем
Не буду я нікому радити!
Краще загинути, аніж тікати!
Вперед! Вперед! Я ж бо не спинюся!
Спалити й знищити всі перепони!
Не схилити голову, то буде честь,
Яка мені любов мою поверне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349208
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2012
автор: Eladar