Пам'ятаєш те Барбара'
Того дня падав дощ безупину на Брест
Ти ішла посміхаючись зливі
У потоках води вся розквітла й щаслива
Пам'ятаєш те Барбара'
Падав дощ безупину на Брест
І на розі Рю-де-Сіам я побачив тебе
Під дощем ти якраз посміхнулась і я
Посміхнувся сам до себе немов навзаєм
Щось таке
Пам'ятаєш те Барбара'
Ти для мене відтоді з тої миті майже рідна
Я ж для тебе ніхто і тепер
Пам'ятаєш
Пам'ятаєш як саме в той день падав дощ
Пам'ятаєш
Чоловіка що під дахом веранди на тебе чекав
Що як кликав тебе ім'я голосно так прокричав
Барбара'
І коли ти підбігла до нього крізь зливу
Він назустріч тобі засвітився ніжно радістю
Ті обійми щасливі в яких потонули ви вдвох
Пам'ятаєш ти Барбара'
Лиш не гнівайся тільки за те що з тобою на "ти"
Я на "ти" з усіма кого щиро і ніжно люблю
І байдуже що бачив всього тільки раз
Я на "ти" з кожним тим кого щиро і ніжно люблю
І байдуже що ми дотепер не знайомі але
Пам'ятаєш те Барбара'
Пам'ятаєш
Проливалася мудрістю й щастям та злива
На ваші такі переповнені щастям обличчя
На це місто напоєне щастям по вінця
На море щасливе
З кораблями що пливли з Уессану
Повз пакгаузи Арсеналу
Ох Барбара'
І що за дурня та війна
Що тепер з вами стало
Під дощем цим заліза і сталі
Під потоками лави крові й вогню
Де тепер ніжний той хто з любов'ю тебе
Обіймав
Мертвий він чи живий
Чи пропав він чи безвісти зник
Ох Барбара'
Йде невпинно над Брестом той дощ
Як дощило до того завжди
Але це вже не те ж зовсім інше уся ця безодня
Він тепер злива страху гроза самоти
Дощ жалоби
Він тепер просто шторм
Із заліза із крові із сталі
Просто хмари
Що вмирають бездомними сірими псами
Тими псами що у безпам'ятті згинуть
У потоках над Брестом
Тими що зігниють просто стліють
Десь далеко далеко від Бреста
Які стануть нічим перетворяться у ніщо
Пам'ятаєш те Барбара'
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349271
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: Володимир Минькач