До нині думки спільної немає
Чи тішитись, чи боком обійти.
Одні без неї жити не бажають,
А інші – у страху від зваби гіркоти.
Весь світ сьогодні кавоманить,
Немає місця де її нема.
Лиш пристрасті у культ довели –
З гір ефіопських дивний дар.
Одне відомо достеменно:
Зерно це просто золоте.
Прибутки від його плантацій
Лиш нафту не зуміли обійти.
Собі ми любим догоджати,
Завзято слухаєм байки.
І легким дурманом напитку
Свої всипляємо надії і думки.
Ніхто її ніяк не заборонить.
Це Божий дар і досконалий він.
Хто ж міру загубив, йому все шкодить,
І кава зовсім ні при чім!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349350
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: А.Б.В.Гість